Сипченко В.І.

кандидат педагогічних наук, професор кафедри педагогіки

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет»

Коркішко О.Г.

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет»

Коркішко А.В.

студент фізико-математичного факультету

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет»

Експериментальні викладки методики виховання патріотичних почуттів молодших школярів загальноосвітньої школи

The article is devoted to the burning problem of modern life, that is, the upbringing of patriotic feelings in junior pupils. The work touching upon the topic of patriotic upbringing – «Relation to national wealth, nature of work of the Ukrainian people» in the ascertaining, forming and controlling experiments is considered in the article. Practical recommendations concerned with fulfilling the educational work of patriotic trend are also given.

Key words: patriotic upbringing, patriotic feelings, extracurricular educational work.

Статтю присвячено актуальній проблемі сьогодення – вихованню патріотичних почуттів у молодших школярів. Розглянуто роботу з патріотичного виховання за темою «Ставлення до національних багатств, природи, праці українського народу» в констатувальному, формувальному та контрольному експериментах. Подано практичні рекомендації щодо проведення виховної роботи патріотичної спрямованості.

Ключові слова: патріотичне виховання, патріотичні почуття, позаурочна виховна робота.

Провідною проблемою української психолого-педагогічної науки є розробка методологічних засад формування особистості учнів загальноосвітньої школи. Патріотичне виховання сучасного школяра серед різноманітних теоретичних підходів у розв’язанні цього питання посідає одне з головних місць. В умовах становлення української держави патріотичному вихованню належить пріоритетна роль. Про це свідчать державні документи: «Концепція національного виховання», «Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української держави», «Концепція патріотичного виховання учнівської молоді» тощо.

Успішність розв’язання цієї проблеми залежить від удосконалення навчальних і виховних програм школи та позашкільних закладів освіти, взаємовідносин школи та сім’ї, пошуку досконалих механізмів національно-патріотичного виховання. Проте реалізація такого важливого соціального завдання ускладнюється тим, що традиційний підхід до виховання особистості через систему спільних зусиль школи, сім’ї та суспільства не завжди є ефективним.

Сьогодні важливо відтворити в українському суспільстві почуття істинного патріотизму як духовно-моральної та соціальної цінності, сформувати в молоді громадянсько активні, соціально значущі якості, які вона зможе виявити в усіх видах діяльності, і, насамперед, пов’язаних із захистом інтересів своєї родини, рідного краю, народу та Батьківщини, реалізації особистого потенціалу на благо зміцнення української держави. У різні часи та епохи в усіх цивілізованих державах сім’я, школа, суспільство ставили перед собою завдання – виховати громадянина, патріота своєї країни.

Важливу допомогу в процесі теоретичного усвідомлення нових тенденцій у вітчизняній педагогічній науці надало вивчення праць О.Вишневського, О.Губко, П.Кононенка, В.Кузя, Ю.Руденка, М.Стельмаховича, Б.Ступарика, Б.Чижевського, К.Чорної, П.Щербаня, які в основу патріотичного виховання ставлять національну свідомість та наголошують на усвідомленні безперечної цінності Батьківщини.

Важливими для нашого дослідження є бачення сучасних учених В.Вугрич, Т.Ільїної, Н.Мойсеюк, М.Прохорова, О.Сидорова, Б.Синюхіна, що до сутності поняття «патріотизм». Вони розкривають його як інтегровану єдність почуттів, переконань і діяльності. І саме в патріотичних почуттях відбивається ставлення особистості до себе, людей, Батьківщини, її минулого, майбутнього й сьогодення.

Викликають інтерес наукові дослідження, що певним чином торкаються виховання патріотизму в позаурочній роботі. Це наукові дослідження Г.Гуменюк, С.Долецької, В.Каюкова, В.Кіндратова, О.Красовської, В.Коваль, І.Охрименко, Р.Петронговського, Н.Пташнік, Н.Харькової, Н.Христич тощо.

Мета цієї статті – показати значення позашкільної роботи в навчально-виховній діяльності учнів та охарактеризувати деякі види роботи з виявлення та формування патріотичних почуттів молодших школярів у загальноосвітній школі.

Теоретичний аналіз філософської, соціологічної, психолого-педагогічної літератури показав, що виховання патріотизму починається з дитинства й саме в дошкільному та молодшому шкільному віці зароджується почуття патріотизму. Зважаючи на суспільні вимоги, ми поцікавились, які патріотичні почуття переважають в умовах сучасного суспільства, що впливає на їхній розвиток.

Не менш важливим було простежити механізм формування патріотичних почуттів, дослідити, за яких умов вони виникають, як цілеспрямовано керувати цим процесом; наскільки вчителі готові до формування патріотичних почуттів у дітей.

Із цією метою досліджувалися 320 дітей, які навчались у 4-их класах м.Слов’янська та Слов’янського району Донецької області.

Вивчаючи результати експериментальної роботи, ми користувались основними принципами:

1. Урахування єдності навчання та виховання у формуванні патріотичних почуттів молодших школярів.
2. Неспроможність визначення ефективності одного окремо взятого засобу виховного впливу на особистість учня.
3. Урахування поетапного впливу на формування патріотичних почуттів дітей.
4. Зростання вимог до особистості молодшого школяра в процесі виховного впливу.
5. Цілісність загального професійного уявлення про формування патріотичних почуттів дитини, що унеможливлює визначення результатів одного конкретного засобу виховного впливу (бесіда, розповідь, диспут тощо) на дитину: його важко відокремити та «виміряти» [1].

Аналіз вихованості патріотичних почуттів у молодших школярів у процесі позаурочної роботи проводили, враховуючи три рівні патріотичної усвідомленості (за дослідженням А. Зосимовського).

Високий рівень – рівень патріотичної усвідомленості, тобто цілковитої переконаності. Він характеризується тим, що всі головні компоненти патріотизму усвідомлюються школярем і як суспільні, і як особистісні, розуміються, стають переконанням.

Середній рівень – рівень фрагментарної  патріотичної усвідомленості; це не лише патріотичні знання, але й розуміння їхнього значення. Разом із тим більш-менш значну частину патріотичних почуттів не перенесено у сферу його потреб.

Низький рівень – рівень мало усвідомленого засвоєння патріотичних почуттів. Дитина має прості, інформаційні патріотичні знання, але не розуміє їхнього значення для особистості та суспільства [2].

Щоб з’ясувати ставлення молодших школярів до національних багатств, до рідної природи, було проведено тест-гру «Постав собі оцінку за своє ставлення до природи» [3]. Респонденти на кожне питання відповідали тільки словами «так» або «ні».

1. Чи є в тебе улюблені місця у природі?
2. Чи мають якесь значення природні багатства для життя людей?
3. Чи ти піклуєшся про тварин, рослини, оберігаєш їх?
4. Чи робиш ти зауваження товаришам, які знущаються з рослин або тварин?
5. Чи посадив ти хоч одну рослину у своєму житті?

Після тестування учням пропонувалося підрахувати кількість відповідей «так». Це й була оцінка, яку діти самі собі поставили. При цьому ми обов’язково підкреслювали, що цей тест тільки гра, тільки натяк на справжній стан справ.

Проаналізувавши фактичні дані, отримані під час тестування, ми виявили, що більшість дітей не замислюється над значенням природних багатств, не надає великого значення їхній охороні, більше того, ніхто з дітей не саджав дерев або кущів. Результати тестування мають такий вигляд:

Ставлення до рідної природи

Важливими для виявлення патріотичних почуттів у молодших школярів стали їхні відповіді на запитання: «Чому ми повинні шанобливо ставитися до хліба?», «Чому така глибока йому шана?». Відповіді дітей зводилися до того, що без хліба буде голодно. Лише 2 % респондентів відповіли, що хліб – це наше багатство, це основа життя на землі, що треба докласти багато зусиль, щоб його виростити.

Слабкі знання продемонстрували молодші школярі також у відповідях на запитання: «Коли та як з’явився хліб на землі?», «Чому свята в Україні не обходяться без хліба?». Ніхто з опитуваних не дав правильної відповіді на ці запитання. Діти не знають, що хліб символізує гостинність, щирість, доброзичливість нашого народу, життя, багатство, здоров’я тощо. Повну відповідь дали лише 23,1% учнів.

Також нас цікавило ставлення учнів до праці. Дослідження проводилося з метою виявлення ціннісних орієнтацій молодших школярів. Респондентам було запропоновано модифіковану анкету такого змісту: «Навіщо потрібно працювати? Вибери три з наведених нижче потреб та оціни їх за такою шкалою: «3» – найбільш бажана, «2» – бажана, «1» – не дуже бажана.

1. Заробити купу грошей.
2. Мати гарні іграшки.
3. Бути модним.
4. Допомагати рідним.
5. Стати майстром на всі руки.
6. Бути знаменитим.
7. Щоб процвітала Батьківщина.
8. Щоб міг подорожувати.
9. Нагодувати бідних.
10. Щоб усім людям краще жилося.
11. Свій варіант відповіді [4, с. 201].

Дослідження проводилось індивідуально. У разі необхідності ми докладніше розкривали учням зміст тієї чи іншої потреби.

Проаналізувавши вибір дітей, ми зробили такі висновки: заробити купу грошей, бути модним, мати гарні іграшки хочуть 44,7% дітей; бути знаменитим, мати можливість подорожувати, допомагати рідним – 43,1%; стати майстром на всі руки, щоб процвітала Батьківщина, щоб усім людям краще жилося, прагнуть 12,2% опитаних.

Перше місце в сучасних дітей посіла потреба мати купу грошей. Часто-густо приклад дають дорослі, вважаючи гроші найголовнішим у житті. Бути модним – бажана потреба, яка стоїть у більшості дітей ( 83,1%) друге місце, що віддзеркалює «культ речей» у деяких родинах, стан сучасного життя. Викликає занепокоєння той факт, що потреби «нагодувати бідних», «щоб процвітала Батьківщина», «щоб усім людям краще жилося» посіли 8, 9 та 10 місця.

Після аналізу рівня сформованості патріотичних почуттів було розроблено та впроваджено в позаурочну діяльність різноманітні форми роботи.

У процесі позаурочної виховної роботи молодші школярі знайомилися з природою рідного краю. Робота відбувалась у формі експедиції. Це дозволяло організувати спостереження та вивчення різноманітних предметів і явищ у природних умовах.

туристсько-краєзнавча експедиція «Про що співає рідна земля» передбачала: розробку карт навколишніх полів, луків, водоймищ; дослідницьку діяльність у галузі садівництва, городництва, лісівництва, охорони природного середовища; пошук корисних копалин; збирання лікарських рослин; виготовлення гербаріїв.

Важливим виявом патріотизму є ставлення людини до праці. Усвідомлюючи необхідність трудової діяльності, людина може реалізувати себе, відчути потребу допомагати іншим, здатність власною працею приносити радість, примножувати багатства Батьківщини. У народі кажуть: «Без праці людину не виховаєш, бо праця є метою й суттю людського життя».

Проводячи виховну роботу, ми прагнули перетворити працю в життєву потребу, джерело щастя й натхнення. Суспільно-корисна праця є одним із засобів патріотичного виховання, бо діти відчувають радість від того, що працюючи, приносять користь сім’ї, школі, іншим людям, Батьківщині в цілому. Завдання дослідження полягало в тому, щоб виховати в молодших школярів позитивно-емоційне ставлення до будь-якої праці. Для цього було створено умови, що забезпечували формування в молодших школярів любові та поваги до праці, бажання працювати, допомагати дорослим.

Із цією метою ми роз’яснювали школярам значення корисної праці для українського народу та Батьківщини; підбирали об’єкти праці та визначали форми організації трудової діяльності з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей, знань, інтересів, досвіду молодших школярів; розвивали й постійно стимулювали суспільно ціннісні мотиви участі кожного школяра у трудовій діяльності; забезпечували взаємозв’язок навчальних і позаурочних форм трудової діяльності школярів [5].

Учні брали участь у таких видах праці:

• допомагали дорослим підтримувати порядок у своєму дворі, на своїй вулиці, у місті;
• прибирали класну кімнату, школу, шкільне подвір’я;
• допомагали інвалідам, ветеранам війни та праці, людям похилого віку;
• виконували домашні доручення; збирали кошти у фонд допомоги дітям-сиротам, дітям-інвалідам (зупинімося на цій формі роботи).

Щоб зібрати кошти у фонд допомоги, у школі було організовано ярмарок. Йому передувала роз’яснювальна робота. Дітям запропонували разом із батьками приготувати різні види печива. Потім на ярмарку діти продавали свої вироби. Виручені кошти було передано представникам інтернату №2 м. Слов’янська. Завершувався ярмарок підведенням підсумків, оголошувалися подяки за кращі вироби, за старанність, ініціативність тощо. Важливим було те, що кожен учень у цей момент переживав почуття суспільного обов’язку, щастя та радості за виконану роботу, за допомогу іншим людям.

Перевіряючи результати виховної роботи з формування патріотичних почуттів, ми побачили зміни бажань, прагнень та поглядів, які створили діти в казках про хліб, природу (дерева, кущі, квіти). У цих творах легко побачити тенденцію переходу від егоцентризму та егоїзму до співчуття, співпереживання, здатності допомогти, працелюбства, поваги.

Складаючи казки, діти використовували історію виникнення хліба, прислів’я, приказки, перекази, повір’я, легенди, уривки з оповідань та пісень. Дуже важливо, що, завершуючи казку, діти висловлювали своє особисте становлення до героїв казки, до подій. Наведемо казку Макушева Олексія (4 клас) «Хліб – це золото»:

«Жили два брати, які одного разу вирішили подорожувати. На їхній дорозі лежали золото і хліб. Старший брат вирішив узяти хліб, а молодшому – лишилось золото. Брати йшли дуже довго, шукаючи цікаві пригоди. І ось у них закінчилася їжа, але у старшого брата був хліб. І тоді молодший брат почав просити, навіть купував за золото шматок хліба. Старший брат поділився з молодшим і сказав: – Хліб – це золото. 

Із того часу молодший брат зрозумів, що є хліб для людей. Так і з’явилася приказка „Хліб – це золото”».

Суттєвим показником ефективності експериментальної роботи з патріотичного виховання молодших школярів стали відповіді на запитання «Чому дітям потрібно вчитися працювати? І чи це потрібно?», «Чи могли б люди жити на землі й не працювати? Чому потрібно працювати?». Відповіді свідчать, що в школярів сформувалось уявлення про користь праці для суспільства й окремих людей. Вони усвідомлюють, що без праці людина неодмінно деградує, лише праця дає можливість реалізувати себе, формує власну гідність і повагу з боку оточуючих, робить життя прекрасним. Повну й суттєву відповідь дали 98,4% респондентів.

Наведемо розповідь Кравченко Людмили (4 клас):

«Одного разу мені на день народження бабуся подарувала маленький кущик і сказала, якщо я буду дбайливо за ним доглядати, то побачу справжню красу.

Усю весну я поливала, пушила землю навколо кущика, а кущик усе ріс і ріс. Потім став справжнім кущем і розквітнув ніжними рожевими квітами. Яка то була краса!

Коли працюєш із задоволенням, обов’язково будеш щасливим».

Проведене дослідження довело: патріотичні почуття, що виникають завдяки апробованим засобам, відіграють у житті молодшого школяра роль внутрішнього стимулятора, який є найкращим і найсильнішим двигуном його громадянського ствердження на основі природного потягу до родини, рідного міста, краю, країни та Батьківщини в цілому.

Отже, результати позаурочної виховної роботи свідчать про те, що створена виховна система патріотичного виховання допомогла патріотичному становленню дітей. У школярів перші місця посідає поважливе ставлення до національних багатств, природи, праці українського народу.

У цілому така робота дає дітям можливість зацікавитися життям своєї Батьківщини, міста, школи, родини, відчути власну відповідальність за все, що відбувається навколо, сформувати об’єктивну оцінку подій, активно цікавитися історією та завдяки цьому любити, шанувати, берегти свою Вітчизну, рідний край, родину. Отже, робота з патріотичного виховання сприяє формування в учнів умінь і навичок моральної поведінки, оволодіння загальнолюдськими й національними морально-духовними цінностями. Цікаво проведена бесіда, добре підібраний ілюстрований матеріал, виразне слово вчителя – впливають на душу й серце школяра, викликають бажання стати кращим.

ЛІТЕРАТУРА

1. Чорна К.І. Патріотизм – духовна цінність молодих громадян України / Катерина Іванівна Чорна // Цінності освіти і виховання. Науково-методичний збірник / За заг. ред. О.В.Сухомлинської. – К., 1997. – С. 209–212.

2.Зосимовский А.В. Формирование общественной направленности личности в школьном возрасте. / А.В.Зосимовский – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. – 343 с.

3. Смоляк О.С. Українське народознавство. 1 клас. Посібник для вчителя. / С.О.Смоляк – Тернопіль: Підручники і посібники, 1997. – 64 с.
4. Бех І.Д. Концепція виховання особистості / Іван Дмитрович Бех
   // Рідна школа. – 1991. – № 5. – С. 40–47.

5.Спирин Л.Ф., Конаныхин П.В. Общественно-политическое воспитание учащихся. Пособие для классных руководителей. / пирин, П.В.Конаныхин – М.: Просвещение, 1974.–237 с.

6. Коркішко О.Г. Виховання патріотизму молодших школярів у позаурочній виховній роботі: дис. канд. пед. наук: 13.00.07 / Олена Геннадіївна Коркішко – Луганськ, 2004. – 244 с.